Лекція 1. Сутність соціальної політики. Соціальна політика: об’єкти, суб’єкти, зміст, мета і функції. Правова та інституційна база соціальної політики. Інструменти соціальної політики: їх характеристика і використання. Фінансування соціальної політики. Питання № 1. Необхідність соціальної політики у суспільстві обумовлюється існуванням соціальної нерівності та обмеженим обсягом ресурсів. Приступаючи до вивчення курсу соціальної політики (СП) важливо означити, що саме є об’єктом і предметом нашої уваги, як цей навчальний предмет пов’язаний з іншими дисциплінами і що його вивчення може дати для майбутньої практичної роботи фахівців-соціологів та соціальних працівників. СП у вузькому розумінні це система заходів, спрямованих на забезпечення добробуту громадян, вирішення завдань так званої „великої п’ятірки”: соціального забезпечення, житлових програм, охорони здоров’я, освіти та служб соціальної допомоги і ресоціалізації. СП у широкому розумінні – це регулювання соціальної сфери, соціальних відносин з метою налагодження оптимального функціонування суспільної системи в цілому. Тому, в зв’язку із складністю явища, що є об’єктом аналізу, навчальний курс СП є до певної міри синтетичним, комплексним: в ньому повинні бути актуалізовані знання, здобуті студентами при вивченні інших дисциплін. Продемонструвати це можна на прикладі таблиці 1. Соціальна політика – це система програм, служб та заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей. Соціальна політика охоплює всі сфери життєдіяльності людини – виробничу, соціальну політичну, духовну та регулює стосунки між суспільством, колективом, громадою, особою у кожній з цих сфер та зонах їх взаємодії. Цілком очевидно, що проблеми „великої п’ятірки” неможливо уяснити та вирішити у відриві від цілісного соціального контексту, що завдання, які тут виникають та пропоновані шляхи їх вирішення залежать від стану розвитку суспільства, від поставлених політичною елітою цілей та вибору нею стратегії і тактики вирішення цих питань. Окрім того, сучасне демократичне суспільство, яке має розвинуту систему громадянських інституцій, також значною мірою впливає на постановку і вирішення цих проблем. Виявлення та реалізація соціального буття і є предметом соціальної політики. Соціальну політику можна вважати одним із видів регулювання держави, яку називають державою загального добробуту. У такому випадку бере на себе обов’язок забезпечувати певний рівень добробуту свого населення і вирішує широке коло соціальних питань: • соціальний захист знедолених; • боротьба з бідністю; • регуляція ринку праці; • охорона здоров’я; • освіта; • культура; • етнонаціональні питання тощо. Мета соціальної політики – створення умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, всебічного розвитку творчого потенціалу людини, її сутнісних сил, досягнення в суспільстві соціальної злагоди і стабільності. У будь-якій державі існує найголовніша мета соціальної політики – надання особливого захисту та допомоги недієздатним та нужденним. Завдання соціальної політики: • зменшення бідності та нерівності в суспільстві; • уникнення економічної та соціальної маргіналізації недієздатних членів спільноти; • зростання економічної та соціальної безпеки працездатних груп населення на основі їх власної ініціативи, самореалізації та самодостатності; • поступове обмеження впливу чинників, які гальмують соціальний прогрес; • посилення факторів соціального поступу, зростання соціальної та економічної безпеки особи; • забезпечення здорових умов життя. Особливостями сучасної соціальної політики є активність та дієвість. Активна соціальна політика слугує основою для утвердження економічної незалежності людини. Активність забезпечується всебічною державною підтримкою потенційно активних членів суспільства. Пасивна соціальна політика, спираючись лише на державну благодійність. Призводить до зростання інфляційних процесів, утвердження в суспільстві настроїв утриманства, зниження ділової активності населення. Зміст соціальної п...